Так, якщо в дитинстві дитину часто сварили, принижували, били, організм виробляє ендорфіни і енкефаліни, які допомагають їй не збожеволіти від потрясіння, болю і страху.
І далі ці діти виростають у дорослих, які змушені весь час повертатися в стан болю або страху, як наркомани до голки. Вони знаходять собі ґвалтівників, тиранів, абʼюзерів, полююбляють жорсткий секс, де їм завдають болю і страждання, які викликають викид приємних гармонів у кров.

Якщо звичайна людина пʼє бокал за компанію, їсть, поки не насититься, спілкується, поки не почне втомлюватися від спілкування, то залежна людина НЕ ВІДЧУВАЄ СЕБЕ. Бо гармональний коктель схожий на морфін не дозволяє налагодити контакт з тілом.
Вони їдять до нудоти, пʼють без міри, тренуються в спортзалі без вихідних, а в контакті з людьми, коли спілкування перестає їх наповнювати і пора б переключитися на себе, вони просто вносять у спілкування фарби у вигляді скандалів, інтрижок, драм, або ж ниють. Ціль – вивести на емоції співрозмовника і допінгуватися емоціями. Саме тому такі люди не обовʼяково гряють лише роль «жертви», але і роль «абʼюзера», бо ціль завжди одна – отримати хоч якісь емоціїї. Для таких людей близькість будується не на відкритості, залученості, бажанні один одного пізнати і взаємоповазі, для них близькість будується на випробуванні, сарказмі, маніпуляціях і самоіронії.

• Чи можуть такі люди бути успішними? Можуть!
• Багатими? Звичайно!
• Проте чи можна такій людині щось довести? Навряд чи!
• Чи можливо такій людині зрозуміти, що світ не хоче їй зла і можна перестати жити в гівні та качати людей на емоційних гойдалках? Можна.

Ось тільки на практиці вона це застосувати не зможе. Не вистачатиме довіри, внутрішньої задоволеності, любові, самоприйняття, заважатиме високий рівень пригніченої або неекологічно проживаємої агресії.

Саме такі «успішні люди» розповідатимуть вам, що аби рости треба йти в свій страх! Бо ці люди залежні від болі і страху, лише так вони можуть отримати коктель з ендрофінів і енкефаланів!

Де страх, там не зростання – там насильство. На ментальному рівні йти у свої страхи – це рівнозначно тому, що б, будучи новачком у фітнесі, тренуватися, як чемпіон світу, і брати ті самі ваги. Зламаєтеся, вичерпаєтеся за лічені дні, потім будете довго відновлюватися. Через деякий час, дійсно трохи виросши і відновившись, після цієї вакханалії будете шукати плюси і дякувати собі за те, що пройшли через пекло і не здалися. Навіщо такі жертви? До всього можна дорости внутрішньою готовністю, у цьому допомагає терапія. Після чого ви спокійно берете те, до чого дозріли. Все інше – це страх життя і нетерпимість.

З усіма страхами можна працювати, бо в 95% відсотках вони ілюзорні і зафіксовані з дитинства.

Так само як з болем! Проживати свої почуття на терапії годину на тиждень або навіть на два тижні і виходити з новим станом – найлегший шлях до ментального зростання. Це не важко. Важко жити в гівні! Але тільки з боку. Тому що людина, яка до нього адаптована, не знає, що їй важко і що вона бідна і нещасна, їй здається, що вона живе правильно, і так живуть усі.

Адаптація до дискомфорту завжди вимагає від людини розвитку унікальних нових навичок. Але це не зростання, а саме адаптація до лайна, яке люди чомусь плутають із життям. Чесно кажучи, насильство над собою, страждання і самокатування взагалі не є необхідною частиною життя будь-якої людини.

У наших квестах ви будете проживати свої закапсульовані емоції і доростати до своїх цілей у вигляді гри.