Будь ласка, введи свій email — саме на нього ми надішлемо доступ до техніки після оплати. Після підтвердження платежу ти автоматично перейдеш на сторінку з матеріалами.
«В СРСР сексу немає» – ця крилата фраза, що часто використовується для опису радянського ставлення до сексуальності, відображає уявлення про стриманість і репресивність, які асоціюються з радянським суспільством. Але чи дійсно таке ставлення було характерне для всього періоду існування Радянського Союзу? І чи можна стверджувати, що сексуальна революція в світі розпочалася лише в 60-х роках? Та чи завжди в Радянському Союзі засуджували гомосексуалізм?
Духовні корені всіх представників сексуальної революції ХХ століття виростають із марксизму. “Маніфест комуністичної партії”(1) – це основний документ, в якому Карл Маркс і Фрідріх Енгельс формулюють свою марксистську критику буржуазної сім’ї і пропонують ідеї щодо її трансформації. Для комуністичних революціонерів “буржуазна мораль” становила серйозну перешкоду на шляху до створення безкласового суспільства, оскільки вона була втіленням старих соціальних відносин і класових суперечностей. Один із основних аргументів полягав у тому, що традиційний шлюб і сімейні інститути виявлялися первісною формою класової експлуатації та нерівності.
Більшість людей, коли чують словосполучення «сексуальна революція», уявляють 60-70 роки в Америці, період хіппі та Альфреда Кінсі, який опублікувавши свої праці Sexual Behavior in the Human Male (1948 р.) i SexualBehavior in the Human Female (1953 р.), спричинив квантовий стрибок до сексуалізації західного суспільства. Однак, як ми (mental quest) вже зазначали, початки руху, що витікають з марксистської теорії, мали значний вплив і на радянське суспільство. Ще задовго до хіппі та Вудстока, у постреволюційному Радянському Союзі 1917 року, більшовики, захоплені ідеями створення нового соціалістичного суспільства, прагнули не лише зламати патріархальні структури старого режиму, але й радикально переосмислити традиційні моральні норми, включаючи ті, що стосуються сексуальності.
Олександра Коллонтай – революціонерка, феміністка, член уряду Рядянського Союзу
Однією з ключових фігур, яка відіграла важливу роль у радикальному переосмисленні традиційних моральних норм в ранньому Радянському Союзі, була Олександра Коллонтай. Як активна революціонерка і радикальна феміністка, Коллонтай не лише підтримувала ідеї більшовиків щодо соціальних змін, але й ставала їх основним пропагандистом у сфері сексуальності та родинних відносин. (Оноприенко, 2021).
Коллонтай, відзначаючи себе як першою жінкою, яка стала членом уряду Радянського Союзу, посіла важливе місце у формуванні нових соціальних політик. Її погляди на сексуальність і сім’ю були безпосередньо пов’язані з марксистськими ідеями про класову боротьбу і соціальну трансформацію. Коллонтай стверджувала, що традиційна сім’я і шлюб є формами буржуазного гніту, які утримують жінок в підпорядкованому становищі і підтримують класову нерівність. Її ідеї про “вільне кохання” викликали полеміку серед партійних соратників (переклад Bergman, 1980).
На період з 1918 по 1924 рік припадає активне поширення теорії «склянки води». Ця теорія зводила відносини між чоловіком і жінкою до простого задоволення інстинктивних сексуальних потреб без будь-яких «умовностей» і романтичних ілюзій. Ідея полягала в тому, що сексуальна активність повинна бути такою ж природною і безпосередньою, як випиття склянки води для втамування спраги. Таким чином, любов і емоційні аспекти взаємин були відкинуті як надмірні у порівнянні з простим фізіологічним задоволенням. (Сергієнко, 2020).
Комуни і статеве питання
На фоні цих ідей з’явилися гасла, що відображали нові соціальні уявлення: «Дружини, товаришуйте з коханими свого чоловіка», «Хороша дружина сама підбирає підходящу кохану своєму чоловікові, а чоловік рекомендує дружині своїх товаришів», «Кожна комсомолка зобов’язана йти йому назустріч, інакше вона міщанка», «Кожен комсомолець може і повинен задовольняти свої статеві прагнення». Ці гасла ілюструють радикальні зміни в соціальних і сексуальних нормах, що відбувалися в період раннього радянського соціалізму.
До того ж, рух міських комун у ранній радянській державі був значним соціальним експериментом, коли молоді активісти намагалися втілити соціалістичні ідеали через колективне проживання (переклад Willimott, 2011). Ці комуни, що зазвичай складалися з 10-15 осіб, прагнули втілити принципи колективізму, рівності та пролетарської етики у своєму повсякденному житті (переклад Willimott, 2016). Частково зумовлені нестачею житла, комуни також були ідеологічно мотивовані, слугуючи простором, де молоді люди могли застосовувати марксистські та більшовицькі теорії на практиці (Willimott, 2011; Willimott, 2016). В таких комунах сексуальність розглядалася як частина колективного життя, і практики спільного статевого життя служили засобом демонстрації відданості новим соціалістичним цінностям. Цей підхід був частиною ширшої стратегії, спрямованої на подолання традиційних патріархальних і сімейних структур та утвердження нових форм соціальних відносин.
Декреміналізація гомосексуальності
Однією з найзначніших ініціатив більшовиків у перші роки після Жовтневої революції стала декриміналізація гомосексуальності, що стало важливим кроком у процесі реформування соціальних структур(переклад Healey, 2002).Перед новим радянським урядом стояло завдання швидко переписати законодавство, зокрема кримінальний кодекс, і визначити, яке місце має посісти питання гомосексуальності. Суперечки серед політиків і медичних експертів були численними, але врешті-решт статтю про мужолозтво не включили ні в кримінальний кодекс 1922 року, ні в його редакцію 1926 року.
Одним із яскравих проявів цього періоду стало гучне чоловіче весілля, організоване 1921 року Опанасом Шауром, молодим партійцем і агентом ЧК. Це весілля не було звичайним святом. Шаур, використовуючи свою політичну позицію, влаштував його як частину складної інтриги. Він створив вигляд, що група гомосексуалів, колишніх військових, нібито планує підривну діяльність проти Червоного війська, впливаючи на мораль молоді.
Весілля, що зібрало 95 учасників, серед яких була навіть жінка в чоловічому костюмі, було яскравим видовищем: костюмовані вбрання, офіційна церемонія і концерт привернули велику увагу. Після урочистої події всіх гостей було заарештовано, але справу швидко закрили, а фігуранти лише відбулися легким переляком. Ця подія не лише відображала соціальні експерименти тієї епохи, але й стала прикладом політичних маніпуляцій.
Учасники чоловічого костюмованого весілля 1921-го року, організованого Опанасом Шауром
Після облави, організованої Шауром, у 1920-х роках більше не було подібних гучних весіль або судових розглядів. Мужолозтво залишалося поза кримінальним кодексом, а гей-салони перебували під таємним спостереженням.
І ще варто згадати, що 1920 року Російська Радянська Республіка стала першою країною світу, яка дозволила аборти за всіх обставин.
Прихід Сталіна
Врешті-решт, експерименти радянської сексуальної революції призвели до поширення венеричних захворювань, насильства і вакханалій. Молодій “країні трудящих” були потрібні мільйони здорових і сильних солдатів для реалізації світових революційних цілей. Можливо, Ленін і розмірковував про реальні способи навести лад у країні, але в 1922 році він уже був безнадійно хворий. Хвилю насильства і розпусти під назвою «сексуальна революція» зупинив його наступник – Сталін.
З приходом Сталіна до влади в 1929 році радянська сексуальна революція була завершена, оскільки вона перешкоджала створенню тоталітарної держави, де, як не дивно, сім’я стала основною ланкою суспільства. Щоб забезпечити мобілізаційний ресурс для майбутніх перемог, радянські лідери вирішили не ліквідовувати традиційну родину, а ідеологічно її переформатувати. Традиції та ритуали є важливими складовими щасливої та повноцінної сім’ї, яка функціонує як осередок буржуазії і накопичення капіталів. Там, де є накопичення капіталів, завжди присутні релігія, сенси, філософія та стабільність. Однак у Радянському Союзі ці елементи були відсутні, що призвело до заміни утопічного комунізму тоталітаризмом.
Як і чому змінилися погляди Олександри Коллонтай?
Хотілося б ще раз згадати славнозвісну Олександру Коллонтай, яка на диво пережила сталінський терор.
«Коллонтай пережила терор Й. Сталіна значною мірою тому, що, намагаючись запевнити Сталіна, що вона більше не є опозиціонеркою і підтримувала з ним дружні стосунки».
(переклад Farnsworth, 2010).
Вперше вона відчула гіркі наслідки власного революційного підходу до кохання, коли виявилося, що сама страждала від ревнощів до чоловіка Павла Дебенка через його увагу до молодих революціонерок. Шлюб, який Коллонтай колись вважала обмеженням, тепер здавався їй необхідним для прив’язання чоловіка до себе. Однак, з огляду на скасування традиційного церковного шлюбу, їй довелося створити перший РАЦС в СРСР, щоб офіційно зареєструвати свій шлюб (5 канал, 2021).
Павло Дебенко не розумів, чому Олександра, яка завжди була проти шлюбу, наполягала на одруженні. Він не знав, що Коллонтай вже відмовилася від своїх попередніх поглядів і сама змінила ставлення до шлюбу. Дебенко, підтримуючи ідею вільних стосунків, продовжував мати інтимні стосунки з іншими жінками. Коллонтай, розчарована ситуацією, звернулася до Сталіна з проханням вислати її з країни. Як результат, Сталін відправив її спочатку до Норвегії, а потім до Швеції, завдяки чому вона стала першою жінкою-дипломатом (Egge, 2010).
Чим усе закінчилося?
Ледь прийшовши до влади, Сталін взявся за наведення порядку в суспільстві, яке було вражене сексуальною свободою. Він заборонив сексологію як науку і знищив радянський психоаналіз. Сталін також впровадив жорсткі норми: один чоловік — одна жінка, без жодних позашлюбних зв’язків, інакше це каралося як порушення закону. Аморальна поведінка тягнула за собою серйозні покарання, включаючи виключення з партії.
Таким чином, з моменту встановлення сталінського режиму сексуальна свобода в Радянському Союзі була суворо обмежена, і ця тоталітарна держава остаточно відмовилася від ідеалів революційної сексуальної експериментальної ери.
Література:
Друкується за виданням: Карл Маркс. Вибрані твори. Т.1. — К.: Партвидав ЦК КП(б)У, 1936. Орфографію і пунктуацію оригіналу збережено. Підготував до друку кандидат історичних наук Юрій Латиш. — Прим. Упор
Оноприенко, В.И. (2021). Александра Коллонтай в дискурсе современного феминизма. Studies in history and philosophy of science and technology. Київ 2021. DOI: https://doi.org/10.15421/272101
Bergman, J. (1980). Bolshevik Feminist: The Life Of Aleksandra Kollontai. By Barbara Evans Clements. Bloomington and London: Indiana University Press, 1979. xxvi, 352 pp. Photographs. Slavic Review, 39, 306 – 307.
Сергієнко, С. (2020). The impact of historical realities of the 1920s of the 20th century on premarital personal relationships of the ukrainian youth. ВІСНИК СХІДНОУКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ імені Володимира Даля.
Willimott, A. (2011). THE KOMMUNA IMPULSE: COLLECTIVE MECHANISMS AND COMMUNE‐ISTS IN THE EARLY SOVIET STATE. Revolutionary Russia, 24, 59 – 78.
Willimott, A. (2016). Living the Revolution: Urban Communes & Soviet Socialism, 1917-1932.
Healey, D. (2002). Homosexual Existence and Existing Socialism: New Light on the Repression of Male Homosexuality in Stalin’s Russia. GLQ: A Journal of Lesbian and Gay Studies, 8, 349 – 378.
Egge, Å. (2020). 6. Soviet Diplomacy in Norway and Sweden in the Interwar Years: The Role of Alexandra Kollontai. The Russian Revolutions of 1917.
Farnsworth, B.B. (2010). Conversing with Stalin, Surviving the Terror: The Diaries of Aleksandra Kollontai and the Internal Life of Politics. Slavic Review, 69, 944 – 970.
