Усе почалося з бажання поєднати два світи — театр і глибинну психологію. Так народився акторсько-психологічний проєкт “Вечори на хуторі біля Олімпу” — мюзикл, що перетворив сцену на простір внутрішньої трансформації.

💡 Як народилася ідея

Я — Каріна Мельник, спів-авторка проєкту і сценаристка мюзиклу. З дитинства я обожнювала грецьку міфологію, а ще мене завжди захоплювало, як міфи відображають наші внутрішні архетипи — ті частини особистості, що керують нашими виборами, страхами, бажаннями.
Мені захотілося створити проєкт, у якому люди зможуть ближче познайомитися з собою через архетипи давньогрецьких богів і богинь. Так народився “Тест на визначення міфологічного архетипу“.

Поки мої друзі захоплено проходили тест і обговорювали свої результати — комусь ця тема здавалася легкою, майже “езотеричною” — я загорілася ідеєю, щоб архетипи ожили не лише в онлайн-тесті чи книгах, а в самій людині: через дію, роль, музику, тіло.

Так з’явилася ідея мюзиклу, заснованого на архетипах грецьких богів і богинь, які стали метафорою внутрішніх сторін особистості. Афродіта, Артеміда, Гермес, Аполлон — це символи наших якостей: любові, свободи, творчості, відваги, жорстокості й мудрості.

🎤 Колаборація з Make Music

У 2024 році я якраз навчалася акторської майстерності в Анастасії Болюх — акторки музично-драматичного театру імені Михайла Старицького та режисерки у музичній школі Make Music. Тоді, у грудні, на сцені Хмельницького національного університету ми поставили свій перший аматорський мюзикл.

І — о так, спойлер! — це були «Вечори на хуторі близь Диканьки. Сучасна версія». Ви можете подумати, що ми великі поціновувачі творчості Гоголя, але ні 🙂 Цей письменник точно не входить до списку рекомендованої нами літератури. Та власниця музичної студії — Анастасія Івахова є великою фанаткою Різдвяних свят. А яка ж Різдвяна п’єса може бути кращою, ніж та, що розповідає про українське село? Мюзикл ми провели вдало, зібрали трохи донатів на ЗСУ — і продовжили кожен своїм шляхом у школі Make Music.

На календарі — вересень 2025 року, і я телефоную Анастасії Іваховій з новою ідеєю: поставити ще один мюзикл. Тільки цього разу я виступаю як сценаристка, а сюжет хочу написати на основі архетипів, про які ми весь цей час говорили. І от за кілька днів ми сидимо вже втрьох: Анастасія Болюх, Анастасія Івахова та я, Каріна Мельник, і погоджуємося, що до Різдва ставимо новий мюзикл, який стане колаборацією Mental Quest — психологічної платформи, та Make Music — музичної школи.

🧠 Робота над ідеєю проєкту

Ми вирішили, що хочемо зробити щось, чого ще не було — мюзикл, який одночасно є акторським проєктом і психологічним дослідженням. Ідея була в тому, щоб через театральну гру прожити свої архетипи — зустрітися з тими частинами себе, які зазвичай приховані, або навіть витіснені.

Після цього ми оголосили набір і зібрали учасників. На першу зустріч прийшло близько двадцяти людей, щоб дізнатися про проєкт і його умови. Погодилися всі, хто прийшов на зустріч! На сцені поруч опинилися музиканти, психологи, актори, дизайнери, студенти, бізнесмени, коучі, програмісти, юристи — усі різні, але об’єднані спільним бажанням творити. Це був живий соціальний експеримент: коли люди з абсолютно різних сфер дозволяють собі бути вразливими, співати, грати, проживати свої архетипи.

Проєкт був платним і тривав три місяці. Він включав у себе уроки театральної майстерності, роботу з архетипами, теоретичні сесії, вокальні заняття та, звісно, постановку самого мюзиклу. Учасники проєкту грали архетип, який був їхньою протилежністю, а дехто навпаки, обрав “свій” архетип, щоб прожити його наповну. І це стало справжньою алхімією — коли людина проживає на сцені не просто роль, а свою тінь, і через неї відкриває нові сторони себе.

Цей формат дуже близький до психодрами — методу, де емоції та внутрішні конфлікти програються в дії. Але ми зробили це не в терапевтичній кімнаті, а на сцені, у живому мистецькому процесі.

🌌 Про що була вистава

Мюзикл мав назву «Вечори на хуторі біля Олімпу», і він об’єднав міфологію, дух Різдва та сучасне звучання архетипів. Розумію, про що ви могли подумати: грецькі боги і християнське Різдво?! 😄
Згадуємо пункт вище “Анастасія дуже любить Різдво“, тому мені, як сценаристці, було дещо важче вигадати ідеальний сюжет. Та все ж, вдалося.

Дія мюзиклу розгортається у сучасній постапокаліптичній Фракії, де колись квітучі землі стали пусткою під контролем жорстокого царя Еагра та культу Бога війни Ареса. Різдвяний дух, що прийшов із сучасністю, зник під правлінням Ареса, а святкування і любов стали забутими. Орфей, син царя та музи Калліопи, прагне повернути світло і радість, очолюючи рух опору в боротьбі проти тиранії. В пошуках допомоги Орфей звертається до Олімпійських богів. Разом з ними, а також з усіма людьми, він намагається відродити гармонію та віру. Кожен бог, від Афродіти до Артеміди та Гермеса, представляє уособлення важливих архетипів, які допомагають героям зрозуміти себе і свою роль у світі, надихаючи їх на зміни.

Фабула

В основу мюзиклу покладено міф про Ареса, бога війни, і Афродіту, богиню кохання. Коли країна вступає на шлях війни, вона немов потрапляє під вплив архетипу Ареса. У давній Греції цього бога не любили і не шанували — він символізував дитячу емоційність, імпульсивність і агресію. Арес — це архетип невгамовного сина, який керується більше пристрастями, ніж розумом. Натомість греки більше поклонялися Афіні, богині воєнної стратегії, яка втілювала мудрість, розсудливість і тактичне мислення.

Проте архетип Ареса має потенціал до розвитку. Його образ — це не лише руйнівна сила війни, але й енергія пристрасті та творчості. Арес також танцюрист і коханець. Після битв він знаходив розраду в обіймах Афродіти, богині краси й кохання. Саме її гармонія, любов і творчий початок давали Аресу можливість трансформуватися — перейти від руйнування до творення, від хаосу до порядку.

Якщо провести паралелі з історією, то після закінчення Другої світової війни Арес не отримав можливості для відродження на сході Європи. На території колишнього Радянського Союзу не було місця для краси, сексуальності чи вільного мистецтва — тих сил, які уособлювала Афродіта. Її відсутність залишила могутнього Ареса правити цими землями, і його агресивний вплив відчувається до сьогодні.

Саме тому так важливо вести будь-яку битву під керівництвом Афіни — стратегічно й розумно. Але не менш важливо, щоб після завершення війни відновлювалися мистецтво, любов і сексуальність. Це дозволяє енергії війни знайти своє перетворення в гармонії й творені.

🎭 Шлях від ідеї до мюзиклу

Під керівництвом режисерки Анастасії Болюх учасники занурювалися в акторську майстерність: працювали з тілом, голосом, імпровізацією, емоціями. Спочатку це були спільні вправи, завдання, тілесно-орієнтовані техніки і робота над проявленістю.

З часом ми почали пропрацьовувати кожну сцену індивідуально — занурюватися в образи, досліджувати особливості кожного архетипу. Не все давалося легко: іноді було складно відіграти незвичну для себе роль, зустрітися з її енергією чи тінню.
І саме тоді почалася справжня магія — завдяки музиці 🎶.

Нам неймовірно пощастило, адже найкращий друг Анастасії, талановитий композитор і музикант Тарас Юровський, приєднався до команди.
Його багатий досвід у написанні сценічних творів — від музичної казки «Пан Коцький» до сучасних пісень дитячого мюзиклу «Івасик-Телесик», поставленого у театрі ім. М. Старицького в Хмельницькому, а також кінематографічного супроводу до вистави «Енеїда» — став саме тим елементом, якого нам бракувало.

Коли Тарас почав створювати музику для кожного персонажа, вистава ніби ожила новими барвами.
Звуки й мелодії допомагали акторам глибше проживати свої ролі, а сцени набували об’єму й відчуття справжнього дива.

Уроки акторської майстерності ставали більш насиченими, а наявність музики вимагала ще й професійної хореографії. І на цьому етапі до нашої команди долучилася Лада Русецька — артистка балету в театрі ім. Старицького.

За фінальну, музичну частину проєкту відповідала Анастасія Івахова — вокалістка та викладачка вокалу студії Make Music. Вона створювала останню магію — вчила наших учасників співати!
Уроки вокалу чергувалися з заняттями з акторської майстерності та хореографії, створюючи цілісне творче середовище.
А наприкінці проєкту ми записували вокальні партії в студії звукозапису, і це стало справжньою кульмінацією нашої спільної роботи.

📣 Як ми будували комунікацію

Наш проєкт був повністю незалежним і створеним на ентузіазмі, але саме це і стало його силою.
Ми не мали окремого бюджету на маркетинг, зате мали ідею і живу енергію команди.

• По-перше, ми з самого початку активно ділилися процесом у сторіс — і я, і учасники. Репетиції, жарти, тексти, емоції — усе це створювало ефект залученості.
• По-друге, ми почали знімати рілси: про те, хто яку роль грає, чому така назва, у чому суть проєкту. Робили й легкі формати — щоб процес не здавався «серйозним» чи нудним.
• По-третє, ми організували фотосесію для акторів, дизайнер Mental Quest Андрій Чернов зробив афішу, брошуру і лібретто. Актори постили свої фото, і мюзикл жив у соцмережах навіть до прем’єри.

• По-четверте, Ірина Жук — журналістка з Першого Подільського, зробила про нас телесюжет, і мюзикл вийшов на телебачення.

Ми також використовували наш “Тест на визначення міфологічного архетипу” і це стало частиною промо. Люди проходили тест, дізнавалися, хто вони: Афродіта, Артеміда чи Аїд, і потім приходили на виставу, щоб побачити «свого героя» на сцені. Під час самого мюзиклу ми додали QR-код із тестом, щоб глядачі могли пройти його прямо в залі.

Квитки продавалися через karabas.ua, і навіть цей факт додавав відчуття професійності.

Так ми створили органічну комунікацію, без великих бюджетів, але з любов’ю і щирістю.

🌿 Від мюзиклу до спільноти

Після «Вечорів на хуторі біля Олімпу» ми не зупинилися. Так народилися фестивалі “Шепіт Тіней” і “Русалчин день” — події, що об’єднують митців, музикантів, психологів і глядачів навколо ідеї: творчість — це не просто розвага, це шлях до зцілення.

Тепер ми розвиваємо цей напрям у форматі соціально орієнтованого бізнесу, де психологія зустрічається з культурою, а терапія — з мистецтвом.

Бо «Вечори на хуторі біля Олімпу» — це історія про те, як через мистецтво можна зустріти себе, віднайти свою силу і повернути віру в життя.